І ще він побачив на відеоекрані, як з носової частини обох висунулися гарматні дула 85-мм калібру. Тепер вони могли відкрити вогонь у будь-яку секунду. Морли став квапливо оперізуватися прив’язними ременями. Коли замок ременя защелкнулся, його сквиб зненацька злетів нагору й став описувати петлю, називану фахівцями з вищого пілотажу, наскільки він пам’ятав, иммельманом. Маневр цей полягав у тому, що сквиб зненацька перемінив напрямок польоту на протилежне з одночасним набором висоти, піднявшись его літальних апаратів, що тепер набагато вище переслідували. Я сссейчас роблю перепрограмування автопілоту на такий рррежим, кккоторый би дозволив оттторваться від погоні. Тому незабаром нам пппридется летіти дуже близько до ппповерхности ззземли. Пппусть це вввас не тривожить.
Приголомшений Морли упустив голову на руки й закрив очі. Потім, настільки ж раптово, сквиб вирівнявся й тепер летів, часто міняючи напрямок польоту те в одну, то в іншу сторону, одночасно із цим миттєво реагуючи на зміну висоти, що простягся під ним місцевості. Морли продовжував нерухомо лежати у своєму сидінні, раз у раз перемагаючи приступи нудоти від раптових підйомів або нирків сквиба, що супроводжувалися ще й обертаннями навколо власної осі. Пролунав якийсь тупий оглушливий звук. Негайно ж опам’ятавшись, Морли очікувально став дивитися на екран. Невже один з переслідувачів настільки близький? Він побачив, десь удалині, як над землі раптово піднісся високий стовп чорного диму. Снаряд пролетів повз неподалік від носа його сквиба майже перпендикулярно курсу, яким він випливав — саме цього Морли найбільше побоювався.
Настирливі ці образи роз’ятрювали його совість, тягли його назад, у мир минулого, у безладну суєту останніх років його життя на Оріоні-17, назад до тем дням, коли з ним була Марго, остання з медсестер, що працювали в його кабінеті, з якої в нього був тривалий і нудний любовний зв’язок, нещаслива любов, похована під, що обрушився на неї накопиченням взаємних образ і недомовок життя, що й перетворило в трагікомедію, як для нього, так і для неї. Зрештою, вона його кинула…, або він її? По суті, міркував він, кожний кидає когось іншого, коли все стає занадто вже заплутаним і готовим от-от розвалитися навіть без зовнішнього поштовху тільки тому, що всьому наступає своя межа. Мені ще повезло, відзначив він про себе, що я выпутался із цього положення вчасно й саме так, як я це зробив. 
Однак цей факт випливало враховувати. У цей момент стали надходити давно очікувані їм сигнали з інших кораблів. Відкривайте вогонь на поразку! У нього не було ні найменшого бажання брати участь у нападі й ризикувати власною шиєю. Виявившись над гребенем, Гаснув побачив, як інші розвідники-бомбардувальники з різних сторін несуться на мету, розташовану в милі звідси. 
Джоан устала й першої вийшла з кімнати. На губах її відіграла легка посмішка, як у Моны Лізи або Будди. Коли вона проходила повз Балкани, той потягнувся й торкнувся її руки. Так, начебто вона раптом стала святою. Перекусивши, Джоан Хайаси підійшла до вікна й визирнула назовні. 
Я складу все це барахло зовні, розв’язав він, а потім завантажу на борт те, що належить мені. А її барахло — це її турбота. Їй зовсім не завадило б перебувати тут і допомагати мені. Мене ніхто не вповноважив вантажити її дрантя. 
Глен Белснор галасливо потягнув повітря носом — запах був бридкий до огиди. Начебто, подумав він, десь неподалік розкладає на сонце ціла купа дохлих собак. Це запах смерті, подумав він. Зараз я більше ні про що не в змозі думати. І зовсім неважко зміркувати, чому. Ви її застрелили теж? Запитаєте в Бэббла, він підтвердить. У мене є тільки ваше усне пояснення.